Тема: Кримінально-правова характеристика умисного вбивства з пом'якшуючими обставинами

  • Вид работы: Курсовая работа (т)
  • Предмет: Основы права

Зміст


Вступ

Розділ 1. Кримінально-правова характеристика вбивства за КК України

1.1 Поняття вбивства в кримінальному праві

1.2 Види вбивств

Розділ 2. Кримінально-правова характеристика простого умисного вбивства і умисного вбивства з обтяжуючими обставинами

2.1 Просте умисне вбивство

2.2 Умисне вбивство за обтяжуючих обставин

Розділ 3. Кримінально-права характеристика умисного вбивства з пом'якшуючими обставинами

3.1 Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання

Висновки

Список використаних джерел


Вступ


Актуальність теми. Концепція правової держави завжди пов'язується, перш за все, з ідеями природних невідчужуваних прав людини, з їх визнанням, повагою та охороною з боку держави.

Конституція України визнає, що "людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю" [1, ст.3].

Також Конституція України закріпила головне природне право кожної людини - право на життя: "Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань" [1, ст.27]. Життя є найбільш цінним із благ не лише для людини, а й для українського суспільства в цілому, тому захист життя людини гарантується Конституцією України, а за посягання на життя встановлена найбільш сувора - кримінальна відповідальність.

На життя особи посягає найтяжчий злочин - вбивство яке у кримінальному праві визначається, протиправне і винне заподіяння смерті при посяганні на життя іншої людини.

Поряд із відповідальністю за умисне вбивство без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин (ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України (далі КК) та при обтяжуючих обставинах (ч.2 ст.115 КК) чинне кримінальне законодавство передбачає відповідальність за умисні вбивства при пом'якшуючих обставинах: умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст.116 КК), умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст.117 КК), умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст.118 КК).

умисне вбивство обтяжуючі обставини

Актуальності курсова робота набуває у зв'язку з необхідністю осмислення відповідних положень КК України - перш за все з метою найбільш точного розуміння (тлумачення) кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за посягання на життя, їх правильного застосування та подальшого вдосконалення.

Мета роботи полягає у комплексній кримінально-правовій характеристиці складів злочинів, передбачених статтями 115, 116, 117, 118, КК, та формулювання на її основі науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення кримінального законодавства України і правозастосовчої діяльності.

Поставлена мета зумовила необхідність розв'язання таких головних завдань:

дати правове визначення поняття злочину;

-детально вивчити види злочинів;

дати характеристику простого умисного вбивства;

проаналізувати вбивства, вчинені за помякшуючих та обтяжуючих обставин;

дослідити проблему караності вбивств.

Об'єктом роботи є вбивство, а саме його кримінально-правова природа та види: просте умисне вбивство, умисне вбивство з обтяжуючими обставинами і помякшуючими обставинами.

Предметом роботи є кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за вказані види вбивств, їх доктринальне розуміння та практика застосування.

Методами для досягнення поставленої мети в процесі дослідження є такі: системний - для комплексного розгляду складових предмета дослідження, елементів як єдиного цілого; діалектичний метод - для дослідження елементів та ознак складів злочинів, зокрема, при з'ясуванні співвідношення між окремими формами зовнішнього прояву вбивств; функціональний - для з'ясування змісту об'єктивних та суб'єктивних ознак досліджуваних складів злочинів при кримінально-правовій кваліфікації діянь;

Структура та обсяг курсової роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, що включають сім підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 30 сторінок.


Розділ 1. Кримінально-правова характеристика вбивства за КК України


1.1 Поняття вбивства в кримінальному праві


В сучасній теорії кримінального права немає єдиного розуміння поняття вбивства. Одні автори вважають, що вбивство - протиправне, умисне чи з необережності позбавлення життя іншої людини. На думку інших авторів, вбивство - передбачене кримінальним законом, винне, суспільно небезпечне діяння, що посягає на життя іншої людини і спричиняє її смерть. Навроцький В.О. визнає вбивство як протиправне винне насильницьке позбавлення життя людини. Згідно чинного КК України (ч 1 ст.115), вбивство - умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. [8, с.99] Вбивство відноситься до групи злочинів, які посягають на життя людини. Закон охороняє від злочинних посягань не життя саме по собі як поняття біологічне, повністю підпорядковане закономірностям природи, а життя людини, як необхідну передумову виникнення, існування і розвитку різноманітних суспільних відносин. Обґрунтовується висновок про те, що поняття вбивства, яке дається у ч.1 ст.115 КК, в цілому відображає всі суттєві ознаки вбивства. Таке поняття вбивства могло б бути нормативною основою його типової юридичної конструкції. Однак законодавець не дотримався окремих правил законодавчої техніки, що призвело до неоднозначного розуміння змісту цього поняття. Зокрема, воно не називає того, що випадки необережного позбавлення життя іншої людини необхідно (логічно) назвати заподіянням або спричиненням смерті через необережність. У зв'язку з цим запропоновано виключити із назв ст.116, 117, 118 КК слово "умисне", оскільки закон чітко визначає, що вбивством може бути лише умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ч.1 ст.115 КК). Також з об'єктивної сторони всі злочини проти життя є злочини з матеріальними складами, оскільки вважаються закінченими з моменту настання суспільне небезпечного наслідку - смерті людини, а при доведенні до самогубства (ст.120) - наслідку у виді самогубства або замаху на нього. Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього складу злочину є наявність причинового зв'язку між діянням і наслідком. Потерпілими при вбивстві визнаються лише фізичні особи. [8, с.100]

Оскільки об'єктом вбивства є життя людини, необхідно, щоб людина, на життя якої посягають, вже народилася і ще не померла.

Суб'єктивна сторона злочинів проти життя може характеризуватися: умисною виною (статті 115-118); необережною виною (ст.119); умисною чи необережною виною (ст.120). Мотив і мета, а також емоційний стан винного у ряді випадків є обов'язковими ознаками складу вбивства: вони роблять його кваліфікованим (пункти 6, 7, 8, 9, 11 ч.2 ст.115) або навпаки привілейованим (ст.116).

Склад злочину - це сукупність установлених кримінальним законом та іншими нормативними актами юридичних ознак (обєктивних і субєктивних), які визначають суспільно небезпечне діяння як злочин. [4, с.43]

Склад злочину - це реальна система ознак, а не плід людської фантазії чи вигадок. Якщо ж це обєктивна реальність, то її можна пізнати й використати у практичній діяльності. [7, с.71]

Встановлення обєкта злочину має велике теоретичне і практичне значення. Однак проблема обєкта злочину ще до кінця не вирішена. Наявна рівнобіжність тлумачення поняття обєкта злочину в кримінально-правовій науці як в нашій країні, так і за її межами.

Обєкт як елемент складу злочину - це цінності, що охороняються кримінальним законом, проти яких спрямоване злочинне діяння і яким воно може заподіяти або спричинити шкоду.

Загальним обєктом вважалася вся сукупність суспільних відносин, що охороняються кримінальним законом (суспільний лад, політична та економічна системи, правопорядок тощо). Але практична вся сукупність суспільних відносин не може бути обєктом як елементом складу злочину. По суті цей обєкт кримінально-правової охорони не слід ототожнювати з поняттям обєкта злочину. Тому достатньо включати до класифікації обєктів злочину два види - родовий та безпосередній Під родовим обєктом злочину слід розуміти соціальні цінності, на які посягає певна група злочинів. Родовий обєкт злочинів найчастіше зазначається в назві глави Особливої частини КК, напр., глава ІУ "Злочини проти порядку управління. Родовим обєктом виступають саме ці соціальні цінності, тобто такий стан суспільних відносин, який забезпечує впорядковані відповідно до чинного законодавства відносини в сфері державного управління. [4, с.46]

Під безпосереднім обєктом слід розуміти соціальні цінності, на які посягає конкретна злочинна дія або бездіяльність. Від обєкта як елементу складу злочину безпосередній обєкт відрізняється тим, що його компонентами є лише субєкти і блага, які їм належать.

У кримінально-правовій літературі існує велика кількість думок щодо визначення власне предмета злочину. Кудрявцев В. вважає, що предмет злочинів є "матеріальне виявлення відповідних суспільних відносин".

В. Тацій у предметі злочину "вбачає будь-які речі матеріально світу, з певними властивостями, з якими кримінальний закон повязує наявність в діях особи ознаки конкретного складу злочину". Предметом злочину є речі матеріального світу, діючи на які, особа посягає на блага, що належать субєктам суспільних відносин. Предмет злочину має важливе значення в структурі складу злочину. При кваліфікації злочину виявляються найсуттєвіші риси конкретного суспільно небезпечного діяння шляхом співставлення його з інформаційною моделлю, закріпленої в законі. Предмет злочину є ознакою складу злочину, що містить специфічну інформацію, необхідну для правової оцінки злочину. У ряді випадків він є обовязковою (конструктивною) ознакою обєкта злочину певного виду. Предмет злочину слід відрізняти від знарядь злочинних дій. Якщо предмет злочину - це те, на що впливає злочинець, то знаряддя - це предмети, за допомогою яких вчиняється злочинне діяння.

Обєктивна сторона є одним з елементів складу злочину. Обєктивна сторона складу злочину - це зовнішня сторона злочину, яка характеризується злочинним діянням (дією чи бездіяльністю) у результаті якого настають певні суспільно небезпечні наслідки або створення загрози їх настання. [6, с.294]

Обєктивна сторона складу злочину включає такі ознаки: діяння (дія чи бездіяльність), наслідок, причинній звязок, спосіб, знаряддя і засоби, місце, час, обстановку вчинення злочину, або поєднання у різних комбінаціях останніх трьох ознак - ситуацію вчинення злочину.

Наслідком (злочинним результатом) діяння вважають передбачену кримінально-правовою нормою матеріальну або іншу шкоду, заподіяну злочинним діянням субєкта посягання. Велике значення ця ознака має у матеріальних складах злочинів, до яких належать склади злочинів, обєктивна сторона яких включає наслідки як обовязкову ознаку.

Формою зазначення у статтях КК наслідків як обовязкової ознаки складу злочину різноманітна. У ряді випадків вони безпосередньо вказані в законі (ст.165, 226), а іноді випливають зі змісту закону. В останньому випадку висновок про обовязковість насідків для того чи іншого складу злочину робиться в результаті тлумачення закону.

Субєктом злочину вважається фізична особа (людина), яка вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння і спроможна понести за це кримінальну відповідальність. Субєкт злочину - це вік, осудність, додаткові ознаки. [6, с.300] Особа злочинця - поняття ширше, коло соціально значимих властивостей (ознак) особи (соціально-демографічні, морально-психологічні, психофізичні). Із поняттям особа злочинця повязано багато норм, зокрема щодо визнання особи особливо небезпечним рецидивістом (ст.26), загальних начал призначення покарання (ст.39), призначення більш мякого покарання (ст.44), застосування умовного засудження (ст.45) тощо. Субєктивна сторона складу злочину - це процес мислення, бажання і волі людини, в якому відображуються її обєктивна поведінка та інші зовнішні обставини, повязані з вчиненням злочину.

Субєктивна сторона складу злочину завжди знаходить свій вияв у певному зовнішньому протиправному діянні. Тобто, в обєктивних ознаках злочину знаходять свій вияв мотив, мета, і, в кінцевому підсумку, волевиявлення особи. Субєктивна сторона складу злочину - це внутрішня сутність діяння; це ті внутрішні процеси, які відбуваються у психиці осудної особи під час вчинення нею передбаченого законом суспільно небезпечного діяння.

Встановлення всіх ознак субєктивної сторони - це завершальний етап у констатації складу злочину як єдиної підстави кримінальної відповідальності. [3, с.142] Тому зясування субєктивної сторони має важливе значення. Вона виступає обовязковим елементом будь-якого складу злочину, а її наявність чи відсутність дає можливість відмежувати злочинне діяння від незлочинності [3, с.143]

Отже, в теорії кримінального права немає єдиного розуміння поняття вбивства. Та за Кримінальним кодексом України, вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Вбивству притаманні ознаки, які включають субєктивну та обєктивну сторони, субєкт та обєкт складу злочину, а також предмет.


1.2 Види вбивств


Види вбивств в Україні закріплені в Розділі II Особливої частини Кримінального кодексу України [1].

За суб'єктивною стороною розрізняють вбивства умисні (статті 115-118 КК) і вбивства через необережність (ст.119 КК). У свою чергу умисні вбивства розрізняються за ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин (ч.1 ст.115 КК); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч.2 ст.115 КК) і вчинене за пом'якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство. Цей розподіл має дуже важливе практичне значення, оскільки у разі вчинення умисного вбивства за наявності як обтяжуючих, так і пом'якшуючих обставин, вчинення належить кваліфікувати як вбивство за пом'якшуючих обставин.

Умисне вбивство без обтяжуючих, і пом'якшуючих обставин (просте вбивство) має місце в тих випадках, коли у вчиненому відсутні ознаки вбивств, передбачених ч.2 ст.115 КК, статтями 116-118 КК. За частиною 1 ст.115 КК кваліфікуються вбивства, вчинені в бійці, з помсти, на грунті особистих взаємовідносин, з ревнощів, зі співчуття (наприклад, за наявності прохання потерпілого) та деякі інші.

Покарання за таке вбивство передбачене у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років.

Умисне вбивство за обтяжуючих обставин (кваліфіковане вбивство) передбачене частиною 2. Ст.115 КК України [2]. Слід коротко проаналізувати кожен з цих видів.

Умисне вбивство двох або більше осіб передбачає, що позбавлення життя цих осіб було вчинене одночасно або протягом короткого проміжку часу і охоплювалося єдністю наміру винного. Дії винного не можуть кваліфікуватися за цією частиною, якщо не доведено, що його намір був спрямований на позбавлення життя саме двох або більше осіб.

Умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, має місце, якщо вбито дитину до 14 років або якщо винному було достовірно відомо про вагітність жінки. Кваліфікація злочину не залежить від строку вагітності та життєздатності плоду.

Умисне вбивство заручника. Заручником є особа, яка захоплена або утримується будь-ким для забезпечення того, щоб родичі, інші особи, органи держави або відповідні організації виконали певні вимоги як умову звільнення заручника. Вбивство заручника може мати місце в момент захоплення або протягом часу утримування заручника, тобто позбавлення волі. Вбивство можливе і внаслідок спроби заручника втекти, під час його перевезення і т.д.

Умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю. У деяких випадках спосіб позбавлення життя свідчить про особливу жорстокість злочину. Пленум Верховного Суду України в своїй практиці вважає, що до особливо жорстоких можуть бути віднесені, зокрема, випадки, коли перед позбавленням життя або в процесі вчинення вбивства до потерпілого умисно застосовувалися тортури, катування або йому заподіювалися особливі страждання шляхом нанесення великої кількості тілесних ушкоджень, або з використанням вогню, струму, отрути, що завдає нестерпного болю [3].

Судова практика виходить з того, що про ознаку особливої жорстокості може свідчити також вчинення злочину в присутності близьких потерпілому осіб, якщо винний усвідомлював, що такими діями завдає їм особливих страждань.

Умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, має місце, якщо, вчиняючи вбивство певної особи, винний усвідомлював, що він застосовує такий спосіб заподіяння смерті, який небезпечний для життя не тільки однієї людини (наприклад, вбивство шляхом пострілу в натовп людей, підпал приміщення, у якому крім потерпілого знаходилися інші особи, вчинення аварії автомашини, в якій їхали кілька осіб). Судова практика випадки вбивства за допомогою різного роду автоматичних пристроїв, що створюють загрозу для життя будь-якої особи, кваліфікує за п.5 ч.2 ст.115 КК.

Умисне вбивство з корисливих мотивів здійснюється з мотивів, спрямованих на отримання будь-якої матеріальної вигоди (грошей, майна, майнових прав, прав на житлову площу тощо) або з наміром позбутися матеріальних витрат (сплати боргу, платежу аліментів та ін.). Корисливим також є вбивство, вчинене за винагороду або з метою зайняти більш високооплачувану посаду.

Для кваліфікації злочину за цією не має значення, чи вдалося винному реалізувати корисливий мотив. Необхідно лише, щоб корисливі мотиви виникли до вчинення вбивства. Тому не може бути основою для кваліфікації вбивства за п.6 ч.2 ст.115 КК заволодіння майном вбитого в тих випадках, якщо користь не була мотивом вбивства.

Умисне вбивство з хуліганських мотивів матиме місце лише у випадку, якщо воно вчиняється за явно вираженої неповаги до суспільства, зневаги до правил співжиття та норм моралі, без мотиву чи за незначного мотиву як приводу для вбивства та ін. Хуліганство, що потягло за собою необережне позбавлення життя людини, не містить складу злочину, який розглядається, і має кваліфікуватися за відповідною частиною статей 296 і 119 КК.

Верховний Суд України в своїй практиці виходить з того, що умисне вбивство, вчинене з ревнощів, помсти чи інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих відносин, незалежно від місця його здійснення, не повинно кваліфікуватися, як вбивство з хуліганських мотивів [4].

Умисне вбивство особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або громадського обов'язку, має місце, якщо вбивство вчинене в зв'язку з виконанням службового чи громадського обов'язку. Під виконанням службового обов'язку слід розуміти виконання особою покладених на неї обов'язків у державній чи громадській установі, на підприємстві, в організації. Потерпілим при цьому може бути не тільки службова особа, а й інші працівники, які виконують службові функції, та їх близькі родичі. Виконання громадського обов'язку - це будь-яка корисна для суспільства діяльність громадянина.

Посягання на життя (тобто вбивство або замах на вбивство) державного чи громадського діяча, вчинене у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, слід кваліфікувати за ст.112 КК, а вбивство чи замах на вбивство працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю щодо охорони громадського порядку - за ст.348 КК. Так само і вбивство чи замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, а також захисника чи представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги, - відповідно за статтями 379 і 400 КК.

Умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення. Винний може переслідувати мету повністю приховати раніше вчинений злочин або лише обставини, які впливають на кваліфікацію та міру покарання. Вбивство з метою полегшити вчинення іншого злочину винний може здійснювати як до, так і в процесі вчинення наміченого злочину.

Умисне вбивство, поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом. Винний може здійснити вбивство в процесі самого зґвалтування або задоволення статевої пристрасті для того, щоб придушити опір потерпілої або з садистських мотивів. Але таке вбивство може мати місце і після здійснення цих злочинів, щоб приховати злочин і уникнути відповідальності. Вбивство і зґвалтування або задоволення статевої пристрасті можуть бути вчинені як одною, так і різними особами (наприклад, при груповому приставанні).

Умисне вбивство, вчинене на замовлення - це вбивство, вчинене виконавцем за дорученням замовника. Таке доручення, може мати форму наказу, розпорядження, а також угоди, відповідно до якої виконавець зобов'язується позбавити потерпілого життя, а замовник - вчинити або, навпаки, не вчинити в інтересах виконавця певні дії матеріального (грошову винагороду, передачу прав на майно та ін.) чи нематеріального характеру (звільнення від кримінальної відповідальності, розв'язання різних життєвих проблем і та ін.).

Умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб має місце, якщо воно вчинене спільно двома або більше особами, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення. Таке вбивство може бути вчинене як співвиконавцями, так і з розподілом ролей, тому безпосереднім виконавцем вбивства може бути і один учасник групи. За цим пунктом належить кваліфікувати і умисне вбивство, вчинене організованою групою або злочинною організацією, тому що ці форми співучасті імпліцитно містять в собі також ознаки, властиві групі, яка діє за попередньою змовою.

Умисне вбивство, вчинене повторно. Вчинення вбивства, передбаченого статтями 116-118 КК, не дає підстав розглядати наступне умисне вбивство як повторне [5] [6].

До ст.115 КК України 5 листопада 2009 року було внесено зміни, згідно яким частина 2 цієї статті доповнилась ще одним видом кваліфікованого вбивства - вбивство з мотивів расової, національної чи релігійної ворожнечі [7]. Таким чином держава підкреслює необхідність посилення боротьби з даними видами ворожнечі.

В літературі часто зустрічається визначення цього виду вбивства як привілейоване вбивство. Однак, враховуючи думку фахівця кримінального права Шапченка С.Д., який вважає неетичним та аморальним будь-яке вбивство називати привілейованим, в цьому рефераті ми упустимо це поняття.

Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання. У цьому випадку має місце особливий психічний стан винного - фізіологічний афект: короткочасна інтенсивна емоція, що значно послаблює контроль особи над своїми вчинками, здатність усвідомлювати їх, керувати ними. Від фізіологічного афекту слід відрізняти афект патологічний, що виключає осудність суб'єкта. Умовою застосування цієї статті є сильне душевне хвилювання, викликане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого.

Насильство при цьому може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень, нанесення побоїв, позбавлення волі та ін.), так і психічним (загроза заподіяти фізичну, моральну, майнову шкоду), але тільки протизаконним. Останнє може за своїм характером надавати суб'єкту право на необхідну оборону.

Склад злочину, передбаченого ст.116 КК, має місце лише у випадку, якщо умисел на вбивство виник раптово в стані фізіологічного афекту, і був виконаний, коли винний ще знаходився в такому стані.

Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини. Відповідальність матері пом'якшується за умови, що вбивство дитини було вчинене під час пологів або одразу після них, тобто законодавець обмежує здійснення цього злочину певним нетривалим проміжком часу, доки особливий психічний і фізичний стан жінки послаблює її здатність керувати своїми діями. В інших випадках відповідальність за вбивство матір'ю своєї дитини настає на загальних підставах [8].

Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця. Заподіяння смерті нападаючому при захисті від суспільне небезпечного посягання виключає кримінальну відповідальність, якщо при цьому не були перевищені межі необхідної оборони. Вбивство при перевищенні меж необхідної оборони не виключає такої відповідальності, але пом'якшує її. Так само вирішується питання і при затриманні злочинця.

Слід мати на увазі, що особа, яка захищається, як і особа, яка затримує злочинця, внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного суспільне небезпечним посяганням (що часто виникає раптово), не завжди може точно оцінити відповідність заподіяної шкоди (в цьому випадку позбавлення життя нападаючого чи злочинця) небезпечності посягання чи вчиненого затриманим злочину або точно оцінити обстановку захисту чи затримання. У цьому випадку відповідальність за перевищення меж необхідної оборони або заходів із затримання злочинця виключається.

Вбивство через необережність може бути вчинене як внаслідок злочинної самовпевненості, так і внаслідок злочинної недбалості. Для застосування цієї статті необхідно встановити наявність необережної вини щодо злочинного наслідку - смерті іншої людини. Саме ж діяння, яке заподіяло такий результат, може бути як необережним, так і умисним [9].


Розділ 2. Кримінально-правова характеристика простого умисного вбивства і умисного вбивства з обтяжуючими обставинами


2.1 Просте умисне вбивство


Відповідальність за просте умисне вбивство, тобто основний склад умисного вбивства, що містить тільки конструктивні ознаки цього злочину (без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин, що мають значення для кваліфікації), передбачено ч.1 ст.115 КК. Цей склад злочину має базове, загальне значення. Без нього неможлива кваліфікація жодного умисного вбивства як у межах аналізованого розділу, так і інших розділів Особливої частини Кримінального кодексу.

Юридичним безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони згідно з ч.1 ст.115 КК є всі суспільні відносини, що забезпечують недоторканність життя будь-якої іншої людини (юридично-визначеного потерпілого) від умисного вбивства, зокрема: у бійці; у сварці; з помсти на ґрунті особистих стосунків; з ревнощів; вчиненого на прохання потерпілого; з використанням безпорадного стану потерпілого (за винятком вбивства малолітньої дитини, відповідальність за яке передбачено п.2 ч.2 ст.115 КК);

Фактичний безпосередній об'єкт простого умисного убивства - це конкретне суспільне взаємовідношення, що забезпечує недоторканність життя реальної окремої особи - фактичного потерпілого, яка має численні особисті характеристики (прізвище, ім'я та по батькові; дату народження, тобто початок життя, тощо), від перелічених вище видів посягань, що набувають конкретного вигляду, розгортаються в умовах певного місця, визначеного часу, встановленим шляхом, за конкретних обставин, за допомогою конкретних знарядь і засобів.

Юридично-визначена об'єктивна сторона простого умисного вбивства складається з:

) дії або (значно рідше) бездіяльності, що посягає на життя будь-якої іншої особи;

) наслідку у вигляді заподіяння смерті цій людині;

) причинного зв'язку між діянням, що посягає на життя будь-якої іншої особи, та наслідком у вигляді заподіяння смерті цій людині.

Якщо кожен з учасників бійки діяв окремо, не маючи спільного умислу на позбавлення життя потерпілого, то просте вбивство ставитиметься в вину тільки тієї особі, яка безпосередньо лишила життя потерпілого. У тих випадках, коли особи діють у групі, але намір позбавити життя потерпілого виникає після початку бійки, має місце просте умисне вбивство, вчинене групою осіб. Якщо дії суб'єктів погоджені хоча б у загальних рисах до початку бійки (час погодження не має значення), тобто вони діють за попередньою змовою на вбивство, скоєне слід кваліфікувати за п.12 ч.2 ст.115 КК як умисне вбивство, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Сварка становить гостру суперечку, що супроводжується взаємними докорами, образами, грубими, лайливими словами. Такі дії можуть перетворитися і на бійку, однак це трапляється не завжди.

Фактичний наслідок - заподіяння біологічної (незворотної) смерті конкретній реальній особі (Іванову, Петровій, Юрченку тощо). Якщо наслідку у вигляді смерті не заподіяно, але той, хто посягав, діяв із прямим умислом на вбивство, скоєне слід кваліфікувати як закінчений або незакінчений замах на вбивство залежно від суб'єктивного критерію конкретної винної особи (ч.2 або ч.3 ст.15 і ч.1 ст.115 КК) 34. Якщо особа діє з неконкретизованим прямим умислом, який охоплює й намір позбавити потерпілого життя, що здебільшого характерно для вбивства в бійці, або з непрямим умислом на вбивство, не доведене до кінця посягання на життя особи слід кваліфікувати, виходячи з реальних наслідків скоєного.

У вирішенні питання про наявність у винної особи умислу на позбавлення потерпілого життя слід враховувати як спосіб і знаряддя злочину, так і кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, а також інші обставини вчинення злочину, на підставі яких можна дійти висновку про зміст і спрямованість умислу винного.

Причинний зв'язок при простому умисному вбивстві (а, отже, й при всіх інших видах вбивств) об'єктивно існує, коли діяння, що посягає на життя людини, передує у часі настанню смерті, є головним визначальним чинником її настання, з неминучістю викликає настання смерті як незворотного наслідку.

Умисне вбивство також розглядається як просте, коли воно вчинене з використанням безпорадного стану потерпілого (потерпілої). Безпорадний стан означає, що людина неспроможна чинити опір вбивці, потребує допомоги інших осіб, безпомічна самотужки уникнути смерті. Такий стан може бути викликаний тяжкою хворобою, екстремальним самопочуттям, виснаженістю організму, інвалідністю, перенесеною операцією, вживанням спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних речовин, непритомністю, звичайним сном або сном під впливом снодійного, похилим віком потерпілої особи тощо.

Якщо безпорадний стан потерпілого пов'язаний з його малолітством, то вчинене слід кваліфікувати за п.2 ч.2 ст.115 КК як умисне вбивство малолітньої дитини.

Практиці відомі випадки, коли вбивство вчиняється на прохання потерпілого. Прохання означає звернення до будь-якої персони з виразом бажання допомоги піти з життя, якщо особа не в змозі самостійно заподіяти собі смерть. Згідно з чинним законодавством такі випадки мають кваліфікуватися за ч.1 ст.115 КК. С.В. Бородін рекомендує відрізняти від убивства на прохання потерпілого вбивство з жалю (евтаназію), коли винний виконує прохання тяжко хворої людини про позбавлення й життя.

До інших видів вбивства без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин, які в слідчій та судовій практиці трапляються порівняно рідко, належать: вбивство, вчинене винним у зв'язку з неправомірними діями потерпілого, за відсутності ознак складу злочину, передбаченого ст.116 КК; вбивство, вчинене внаслідок неправомірного застосування зброї представником влади; вбивство з переляку людини, помилково сприйнятою винним за нападника; вбивство, вчинене під час проведення наукового експерименту чи випробування винаходу тощо.

Суб'єктом простого умисного вбивства виступає будь-яка фізична осудна (обмежено осудна) особа, якій до вчинення цього злочину виповнилося чотирнадцять років.

Суб'єктивна сторона умисного вбивства характеризується як прямим, так і непрямим умислом. Для вбивства в бійці більш розповсюдженим є неконкретизований умисел. У разі прямого юридично визначеного умислу на просте вбивство особа: усвідомлює, що вчинена нею дія або бездіяльність спрямована на позбавлення життя іншої особи у бійці, під час сварки, за проханням потерпілого, з використанням безпорадного стану потерпілої особи або за відсутності ознак інших видів убивств; передбачає настання смерті іншої людини і бажає її настання. У разі непрямого умислу, усвідомлюючи та передбачаючи всі вище перелічені інтелектуальні складові, вона не бажає, але свідомо припускає настання смерті іншої людини. Якщо наявний неконкретизований умисел, суб'єкт свідомо припускає настання наслідків і у вигляді смерті, і у вигляді тілесних ушкоджень будь-якої тяжкості. За таких обставин його діяння слід кваліфікувати виходячи з тих наслідків, що мали місце у дійсності.

Просте умисне вбивство завжди вчиняється з прямим умислом, коли воно скоєне з мотивів помсти або з ревнощів. Причини для помсти можуть бути які завгодно, за винятком помсти у зв'язку з виконанням особою службового або громадського обов'язку. В останньому випадку скоєне слід кваліфікувати за п.8 ч.2 ст.115 КК. Якщо вбивство з ревнощів вчиняється стосовно жінки, яка перебувала завідомо для винного у стані вагітності, скоєне слід кваліфікувати за п.2 ч.2 ст.115 КК. Дійсний чи уявний факт подружньої зради не може розцінюватися як обставина, що пом'якшує відповідальність, за винятком умисного вбивства, вчиненого у стані сильного душевного хвилювання, коли зрада сприймається винною особою як тяжка образа з боку потерпілого. Ця обставина змінює кваліфікацію з ч.1 ст.115 наст. 116 КК.


2.2 Умисне вбивство за обтяжуючих обставин


Умисне вбивство з корисливих мотивів (п.6 ч.2 ст.115 КК) характеризується наступним:

) винний, позбавляючи життя потерпілого, прагне одержати в результаті вбивства матеріальні блага, або іншу матеріальну вигоду (у тому числі звільнитися від матеріальних витрат для себе, або для інших осіб, у чому він з корисливих мотивів зацікавлений);

) вчинюючи це вбивство, винна особа завжди діє з прямим умислом;

) при вчиненні цього різновиду вбивства умисел винної особи на заволодіння майном або правами на нього виникає до вчинення вбивства;

) для застосування п.6 ч.2 ст.115 КК не має значення, чи заволодів винний майном на яке розраховував після вбивства потерпілого, чи ні;

) при вчиненні вбивства під час розбійного нападу, вимагання чи бандитизму утворюється специфічна сукупність злочинів, яка в чинному законодавстві належним чином не визначена.

В зв'язку з цим автор пропонує доповнити ч.2 ст.115 КК України такою обтяжуючою обставиною - вбивство, поєднане з розбоєм, вимаганням чи бандитизмом. [55, с.67]

Розгляд питань про умисне вбивство з хуліганських мотивів (п.7 ч.2 ст.115 КК) дозволяє зробити наступні висновки:

) вбивство з хуліганських мотивів вчиняється в тих випадках, коли воно виявляється наслідком хуліганських дій;

) якщо крім вбивства з хуліганських мотивів винна особа вчинила інші умисні дії, що має ознаки злочину "хуліганство", вчинене потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених п.7 ч.2 ст.115 та відповідною частиною ст.296 КК;

) для відмежування хуліганських мотивів від ревнощів і помсти необхідно враховувати різну природу цих мотивів. Якщо хуліганські мотиви спрямовані проти громадського порядку і характеризуються цинічним відношенням винного до потерпілого, то ревнощі і помста є мотивами, при яких відношення між обвинуваченим і потерпілим, що передували вбивству, носять особистий характер;

) вбивство з хуліганських мотивів може бути вчинене як з прямим умислом, так і з непрямим;

) кваліфікація вбивства з хуліганських мотивів тільки за п.7 ч.2 ст.115 КК України можлива в тих випадках, коли мова йде не про хуліганство, яке поєднане з вбивством, а про вбивство з хуліганських мотивів. [33, c.127]

Аналізуючи умисне вбивство, вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, а так само поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом (п. п.9, 10 ч.2 ст.115 КК) можна зазначити наступне:

) За п. п.9, 10 ч.2 ст.115 КК України та за статтями КК, що передбачають відповідальність за цей злочин, слід кваліфікувати дії, коли винний особисто вчинив злочин чи замах на нього та умисне вбивство з метою його приховання. Для застосування п. п.9, 10 ч.2 ст.115 КК України не має значення, чи був винний виконавцем або співучасником іншого злочину. Умисне вбивство, вчинене з метою приховати вчинений злочин або полегшити його вчинення, а так само поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, може бути вчинене як однією особою, так і за попередньою змовою групою осіб. У тих випадках, коли після вбивства з метою полегшення вчинення іншого злочину винний не встигає вчинити цей інший злочин, відповідальність настає за вбивство при кваліфікуючих обставинах і за підготовку до іншого злочину. [17, с.126]

Умисне вбивство, вчинене на замовлення (п.11 ч.2 ст.115 КК). Дослідження цього питання свідчить про те, що замовлення вбивства і виконання цього замовлення нагадують угоду. Є також випадки, коли замовлення має характер наказу чи вказівки або коли використовується певний стан особи, який є вбивцею. Аналіз слідчої та прокурорської практики свідчить про те, що переважна більшість цих вбивств вчиняється винною особою з метою одержання вигод, благ тощо, які йому були обіцяні або малися на увазі при домовленості про вбивств. Замовник умисного вбивства залежно від конкретних обставин справи повинен визнаватися або підбурювачем або організатором злочину (якщо тільки він не є його співвиконавцем). Його дії належить кваліфікувати за відповідною частиною ст.27, п.11 ч.2 ст.115 КК, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті (наприклад, за п.6 - якщо виконавець позбавив особу життя з метою одержання вигод матеріального характеру, за п.12 - коли вбивство було замовлене групі осіб). Дії замовника умисного вбивства, який одночасно був і співвиконавцем цього злочину, кваліфікуються за пунктами 11 і 12 ч.2 ст.115 КК як умисне вбивство, вчинене на замовлення за попередньою змовою групою осіб, а за наявності до того підстав - і за іншими пунктами цієї статті.

У разі, коли замовник, який не є співвиконавцем убивства, керувався корисливими, а виконавець - іншими мотивами, дії замовника кваліфікуються за відповідною частиною ст.27, пунктами 6 і 11 ч.2 ст.115 КК. [56, с.98]

Відповідальність за п.11 ч.2 ст.115 КК настає лише у випадках, коли замовляється саме умисне вбивство особи, а не якийсь інший насильницький злочин щодо неї. Якщо замовник доручив заподіяти потерпілому тілесні ушкодження, а виконавець умисно вбив потерпілого, замовник несе відповідальність за співучасть у тому злочині, який він організував чи до вчинення якого схилив виконавця, а останній - за той злочин, який він фактично вчинив. У разі, коли виконавець погодився позбавити потерпілого життя, але з причин, що не залежали від його волі, умисел на вбивство до кінця не довів, дії замовника залежно від конкретних обставин справи кваліфікуються як співучасть у готуванні до умисного вбивства на замовлення чи в замаху на вчинення цього злочину. [46]

Аналізуючи питання, повязані з умисним вбивством, вчиненим за попередньою змовою групою осіб (п.12 ч.2 ст.115 КК), зазначається, що в слідчій та судовій практиці цей різновид вбивства характеризується саме якісною ознакою - наявністю попередньої змови між учасниками вбивства, їх домовленістю щодо спільного вчинення злочину, яка відбулася до початку виконання дій, які відносяться до об'єктивної сторони злочину.

За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, які хоча й не вчиняли дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але будучи об'єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу. З урахуванням конкретних обставин справи та змісту спільного умислу осіб, що вчиняють убивство за попередньою змовою, до таких дій належать: застосування на початку нападу насильства щодо потерпілого з метою приведення його у безпорадний стан з тим, щоб інший співучасник, скориставшись таким станом, заподіяв потерпілому смерть; подолання опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті іншими співучасниками; усунення певних перешкод, що в конкретній ситуації заважають іншій особі заподіяти потерпілому смерть або істотно ускладнюють це; надання особі, яка згідно з домовленістю заподіює смерть потерпілому, конкретної допомоги під час учинення вбивства (у вигляді порад, передачі зброї тощо); ведення спостереження за потерпілим, іншими особами чи обстановкою безпосередньо перед убивством або під час його вчинення з метою забезпечити реалізацію спільного умислу тощо.

Розділ 3. Кримінально-права характеристика умисного вбивства з пом'якшуючими обставинами


3.1 Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання


Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, - карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Умисне вбивство, передбачене ст.116, як і умисні вбивства, передбачені ст, ст.117 і 118, належить до привілейованих складів умисних вбивств. Пом'якшення кримінальної відповідальності за Цей вид умисного вбивства викликане такими обставинами:

) суспільно небезпечне діяння особи спровоковане протизаконним насильством, систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого;

) суб'єктивна сторона складу даного злочину характеризується особливим емоційним станом суб'єкта - його сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.

Об'єкт злочину - життя особи.

Об'єктивна сторона злочину характеризується:

) діями - посяганням на життя іншої особи;

) наслідками у вигляді смерті людини;

) причинним зв'язком між зазначеними діями та наслідком;

) часом і певною обстановкою вчинення злочину.

Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко і бурхливо, та певною мірою здатність особи усвідомлювати свої дії і керувати ними. Фізіологічний афект не розглядається як медичний критерій неосудності, оскільки не є видом іншого хворобливого стану психіки. Така особа є, по суті, обмежено осудною. Фізіологічний афект потрібно відрізняти від патологічного афекту, який є тимчасовим розладом психічної діяльності, що слугує підставою для визнання особи неосудною.

Таким, що виник раптово, визнається стан сильного душевного хвилювання, процес виникнення і протікання якого характеризується неочікуваністю, миттєвістю, бурхливістю, швидкоплинністю.

Закон не уточнює, яким саме за характером має бути застосовуване потерпілим насильство. Таким чином, насильство, внаслідок якого виникає стан сильного душевного хвилювання, може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень, побої), так і психічним (погроза заподіяти фізичну, моральну чи майнову шкоду). Поняттям насильства у складі цього злочину охоплюються і буд-які інші дії насильницького характеру (незаконне позбавлення волі, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом тощо). Основна вимога, яка пред'являється до насильства у складі розглядуваного злочину, - спроможність викликати в особи стан сильного душевного хвилювання. Що стосується погроз, то очевидно, що найбільшу потенційну можливість у цьому плані мають найнебезпечніші види погрози, зокрема погроза вбивством, зґвалтуванням, задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, знищенням майна, заподіянням тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Встановлення реальної можливості спричинення тим чи іншим насильством, як і тяжкою образою, ставу сильного душевного хвилювання є питанням факту, яке повинно вирішуватись з урахуванням всіх обставин справи (характеру дій потерпілого, особливостей психічного стану винного, характеру відносин потерпілого з винним, обстановки, за якої застосовувалося насильство чи завдавалася тяжка образа, тощо).

Насильство, яке викликає у винного стан сильного душевного хвилювання, обов'язково має бути протизаконним. Протизаконний характер означає, що потерпілий не мав за законом права у даному випадку застосовувати таке насильство. Протизаконність дій потерпілого у даному випадку виступає причиною виникнення у винного специфічного емоційно-психологічного стану, який, у свою чергу, викликає відповідну його реакцію у вигляді заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Іншими словами, якби потерпілий не вчиняв протизаконних дій щодо винного чи інших осіб, винний, у свою чергу, не вчинив би протиправних дій щодо нього. Причиною виникнення стану сильного душевного хвилювання може бути протизаконне насильство з боку як приватної, так і службової особи, у т. ч. тієї, яка за своєю посадою чи характером виконуваних повноважень наділена законом правом застосовувати насильство до громадян (це, наприклад, працівники міліції, СБ, члени громадських формувань з охорони громадського порядку, працівники виправно-трудових установ).

Систематичне знущання - особливо цинічне глузування, кепкування над особою, образа дією чи словом, що мають багаторазовий (три і більше епізодів) характер.

Тяжка образа - умисне грубе приниження честі і гідності суб'єкта, яке може бути вчинене у будь-якій формі - усно, письмово, дією. До тяжкої образи слід також відносити явно непристойну поведінку потерпілого, що особливо принижує честь і гідність суб'єкта або його близьких. Важливе значення для оцінки образи як такої, що є тяжкою, мають емоційні особливості суб'єкта, сприйняття ним факту образи,

У випадку, коли умисне вбивство вчинене після того, як стан сильного душевного хвилювання пройшов, вчинене залежно від обставин справи необхідно кваліфікувати за відповідною частиною ст.115. Поведінка потерпілого у цьому випадку є обставиною, що істотно знижує суспільну небезпечність злочину і пом'якшує покарання (п.7 ст.66).

Виникнення стану сильного душевного хвилювання внаслідок застосування до особи насильства на законних підставах (наприклад, при затриманні й працівниками міліції у разі вчинення нею злочину чи іншого правопорушення) або ж не в результаті систематичного знущання або тяжкої образи виключає відповідальність особи, яка в такому стані умисно вчинила вбивство, за ст.116.

Якщо вбивство вчинене після того, коли стан сильного душевного хвилювання пройшов, дії винного слід кваліфікувати за ст.115. Протиправна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, яка пом'якшує покарання.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину е час його вчинення. Цей злочин може бути вчинений лише тоді, коли винний перебуває у стані сильного душевного хвилювання. Найчастіше такий стан є короткочасним і триває всього декілька хвилин.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння вбивства.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14-річного віку і перебувала під час вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом. Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості:

) умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим;

) емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Висновки


Очевидним є те, що питанням кримінально-правового поняття вбивств як інституту кримінального права приділяється значна увага в теорії кримінального права. Водночас окремі питання залишаються недостатньо дослідженими або є дискусійними, внаслідок чого спостерігається неоднозначне тлумачення тих чи інших правових норм, і тому постає необхідність поглибленого дослідження відповідного проблемного питання.

Підведемо виводи курсової роботи, розглянута тема є досить оптимальною на даному періоді розвитку нашої країни, тому що кожного року злочинна діяльність росте по висхідній прямі і, на жаль, наша країна не взмозі зменшити ці показники. Показники не зменшились із прийняттям нового Кримінального Кодексу України в 2001р., який вважають більш суворішим за попередній.

Життя людини, відповідно до ст.3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, а в ст.27 Основного Закону наголошується, що кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити людину життя. Тому злочини проти життя становлять велику суспільну небезпеку. До них КК відносить різні види умисних вбивств (статті 115-118), вбивство через необережність (ст.119), доведення до самогубства (ст.120), погрозу вбивством (ст.129).

У підготовленій роботі дається коротка характеристика поняттям та ознакам убивств, під ознаками розуміють склад злочину, який включає у себе субєкт, обєкт, субєктивну та обєктивну сторону. Щодо умисних вбивств, то їх поділяють на убивства з помякшуючими обставинами та обтяжуючими. І в першому, і в другому видах, вбивство трактується як протиправне, навмисне або необережне позбавлення життя іншої людини. Виділення окремих видів складів злочинів (їх класифікація) має важливе значення для пізнання окремих складів злочинів і встановлення їх істотних ознак, а в кінцевому підсумку - для точної кваліфікації злочину.

Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалежно від її життєздатності, віку, моральних якостей тощо. Вбивство - це позбавлення життя іншої людини.

Багато галузей права ставлять своїм завданням охорону особистості. Виконувати його та кримінальне законодавство України, так, в ст.1 КК на рахунку першочергових завдань кримінального закону визначається правове забезпечення охорони прав та свобод людини і громадянина.

На життя особи посягає найтяжчий злочин - убивство. Убивством у кримінальному праві називається протиправне і винне заподіяння смерті при посяганні на життя іншої людини.

Вбивство позбавляє потерпілого найціннішого блага - життя. Вбивство заподіює надзвичайно тяжку шкоду не тільки потерпілому, але і його рідним та близьким. Разом з тим невинне (casus) чи легальне (наприклад, у стані необхідної оборони, під час війни) позбавлення життя, не є вбивством.

Об'єктом вбивства є життя. Вбивство може бути вчинене не тільки стосовно живої людини незалежно від її віку, стану здоров'я, громадського стану чи властивостей її особи.

Життя як об'єкт кримінально-правової охорони містить у собі суспільні відносини, існуючі з приводу охорони життя у біологічному розумінні. Якраз тому, що об'єкт посягання при вбивстві - не тільки біологічна особистість, але й певна сукупність суспільних відносин, спрямованих на охорону цієї особистості (у кожному разі, у кожному певному випадку ця сукупність буває різноманітною і особливою). Кримінальний закон містить цілу низку кримінально-правових норм, що охороняють ці відносини - ст.115-119 КК.

Життя людини починається з фізіологічних пологів. Початок фізіологічних пологів - це якраз той момент, коли закінчився розвиток плоду, він дозрів для самостійного життя поза тілом матері, тобто зявляється нове життя, новий громадянин заявляє про себе. З цього моменту кримінальний закон і повинен брати життя цього громадянина під свою охорону.

Отже, вбивство - це умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Вбивства поділяються на: а) просте умисне вбивство (ч.1 ст.115), б) умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (кваліфіковані види вбивства) (ч.2 ст.115), в) умисне вбивство при пом'якшуючих обставинах (привілейовані види вбивства) вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст.116), матір'ю своєї новонародженої дитини (ст.117), при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст.118), г) вбивство через необережність (ст.119).


Список використаних джерел


1. Конституція України, прийнята на пятій сесії ВРУ від 28 червня 1996 року зі змінами.

. Кримінальний кодекс України: - К.: Велес, 2010. - 144 с.

. Кримінальний кодекс України: постатейні матеріали та навчально-практичні завдання / І.П. Баглай, І.Г. Богатирьов, О.І. Богатирьова, К.Т. Кравченко, О. М.4. Литвинов, А.В. Савченко, Ю.Л. Сенін, О.І. Соболь; За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І.Г. Богатирьова. - К.: Атіка, 2011. - 640с.

. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. - 4-те вид., переробл. та доповн. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Юридична думка, 2007. - 1184 с.

. Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 p. №2 // Вісник Верховного Суду України. - 2003.

. Про судову практику у справах про необхідну оборону: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 p. №1 // Вісник Верховного Суду України. - 2002. - п.7.

. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.І. Тютюгін та ін.; за заг ред.В. В. Сташиса, В.Я. Тація. - 4-те вид., переробл. і допов. - Х.: Право, 2010. - 608 с.

. Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник / Ю.В. Александров, О.О. Дудоров, В.А. Клименко, М.І. Мельник, та ін., За ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. - 3-тє вид. переробл. та допов. - К.: Атіка, 2009. - 744 с.

. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002. - с.143-144.

. Борисов В.І. Злочини проти життя і здоров'я: питання кваліфікації / В.І. Борисов, В.Н. Куц. - Х: Консум, 1995. - 99 с.

. Навроцький В.О. Кримінальне право України. Особлива частина: Курс лекцій / В.О. Навроцький. - К.: Знання, 2000. - 772 с.

. Баулін Ю.В. Протиправність як ознака вбивств / Ю.В. Баулін // Кримінально-правова охорона життя та здоровя особи: матер. наук. - практ. конф. [Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред. ) та ін. - К. - Х.: "Юрінком Інтер", 2004. - С.18-19.

. Дідківська Н.А. Умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення // Вісник ВСУ. - 2005. - №1. - С.40-44.

. Пилипчук П.П., Мельник М.І. Проблема кваліфікації умисного вбивства, вчиненого на замовлення // Право України. - 1999. - №2.

. Дзюба В.П. Деякі питаня кримінальної відповідальності за вбивства за кримінальним законодавством України // Кримінально-правова охорона життя та здоровя особи. - Київ - Харків., 2004.

.О. Домбровська Зміст конституційного права на життя людини та громадянина // Право України. - 2002. - №5

.С. Бережний Особливості санкції ст.115 КК України та її співвідношення з іншими санкціями окремих статей в особливій частині КК України // Право України. - 2009. - №6.

. Грищук В. Юридичний аналіз основного складу умисного вбивства за Кримінальним кодексом України 2001 року / В. Грищук // Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Правознавство. - 2005. - № 161. - С.98-105.

. Ігнатов О. Насильство як спосіб вчинення злочину: поняття та сутність / О. Ігнатов // ФП. - 2010. - № 3. - С.144-151.

. Смілянський Я. Особлива жорстокість як кваліфікуюча ознака умисного вбивства / Я. Смілянський // ФП. - 2009. - № 3. - С.591-596.

. Остапенко Л. Відмежування умисного вбивства від за відомого залишення без допомоги матір'ю своєї новонародженої дитини // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 1. - с.113-117.